Блог вчителя початкових класів Галь Галини Миколаївни: Авторський проект

Комунальний навчальний заклад Київської обласної адміністрації

«Київський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів»

Відділ освіти Макарівської районної державної адміністрації

на тему

«Використання краєзнавчого матеріалу у навчально-виховній діяльності школи І ступеня та в групі продовженого дня»

Підготувала

слухач курсів ООЗО

вчителька початкових класів

Бишівської ЗОШ І-ІІІ ступенів

Галь Галина Миколаївна

Керівники: Гудима В.М.

Ткаченко Л.П.

2015 р.

Зміст

1. Вступ_________________________________________________ 3

2. Текст_________________________________________________ 6

3. Висновки______________________________________________12

4. Рекомендації___________________________________________13

5. Перелік посилань_______________________________________14

6. Додаток А. План- конспект уроку природознавства. 1 клас___15

7. Додаток Б. Матеріали до уроку природознавства___________23

8. Додаток В. Тексти фізкультхвилинок______________________28

9. Додаток Г. Сценарій виховного заходу «Андріївські

вечорниці» ______________________________________33

10. Додаток Д. Фотоматеріали до виховного заходу____________45

11. Додаток Е. Фотоматеріали із засідання клубу «Берегиня»

по темі «Цвіте над світом вишитий рушник» ______________ 53

12. Додаток Є. Виховний захід «Моє село – моя

історія жива»___________________________________________59

13. Додаток Ж . Матеріали до виховного заходу________________65

ВСТУП

Актуальність теми визначається концептуальними положеннями реформування вітчизняної загальної середньої освіти і вдосконаленням системи національної освіти та виховання, зокрема обумовленістю таких стратегічних цілей системи, як національна спрямованість освіти, її невіддільність від національного ґрунту; органічне поєднання з національною історією і традиціями; відтворення і трансляція в навчальному процесі культури та духовності в усій різноманітності вітчизняних і світових зразків.

Нові реалії педагогічної дійсності об'єктивно створюють передумови для вдосконалення навчально-виховного процесу у початкових класах, оволодіння школярами системою знань, умінь і навичок необхідних для подальшого успішного засвоєння навчального матеріалу в школі. Саме тому значний інтерес становить шкільне краєзнавство як поліфункціональний транслятор суспільно-наукового досвіду у конкретному регіоні щодо розв'язання актуальних проблем навчання, виховання і психічного розвитку молодших школярів.

Саме у початковій школі закладаються основи світогляду дитини, виховується любов до рідного краю, повага до свого народу, формується відповідальне, гуманне ставлення до природи. Одним із засобів, що допомагають успішному вирішенню цих завдань, є шкільне краєзнавство із його невичерпними можливостями для навчання і виховання учнів.

У сучасних умовах розвитку школи необхідність та важливість використання краєзнавства в системі навчально – виховної роботи сумнівів не викликає як у педагогів та методистів, так і у вчителів практиків. Це знайшло відображення і в чинних навчальних програмах. Зокрема, в пояснювальній записці до програми з природознавства зазначається: «Найдоступнішим для учнів початкових класів є матеріал місцевої природи. Тому в основу вивчення програмного матеріалу покладено краєзнавчий принцип, який орієнтує вчителя на ознайомлення учнів з природними об’єктами своєї місцевості».

У процесі добору краєзнавчого матеріалу до уроку необхідно дотримуватись

критеріїв: науковості, доступності, багатофункціональності, емоційної насиченості та особистої значущості для учнів; використання краєзнавчих відомостей має здійснюватися систематично та цілеспрямовано; під час використання краєзнавчого матеріалу необхідно враховувати пізнавальні особливості молодших школярів, специфіку навчальних предметів та спиратись на пізнавальну активність учнів.

Сутність поняття «краєзнавчий матеріал» визначається як сукупність відомостей про природу, історію, економіку та культуру рідного краю, адаптованих до опрацювання їх на уроці учнями під керівництвом вчителя. Під поняттям «рідний край» розуміємо окремі історико – етнографічні регіони, на які поділяється територія України: Полісся, Поділля, Середня Наддніпрянщина, Слобожанщина, Закарпаття, Прикарпаття та ін.

Краєзнавчий матеріал за своїм змістом є дуже різноплановим (природничим,

історичним, літературним, географічним і т.д.)

     Багатоаспектність навчально-виховного процесу вимагає постійних резервів щодо застосування краєзнавчого матеріалу у комплексному розвитку особистості молодшого школяра. Тому виникає потреба звернутися до ретельного вивчення шкільного краєзнавства як ефективного засобу навчання та виховання дітей. Саме шкільне краєзнавство є "підсилювачем" у розв'язанні актуальних проблем вдосконалення початкового навчання через вагомі потенційні можливості в цьому плані, які пов'язані з регіональною своєрідністю наукових здобутків.

     Краєзнавчий матеріал є природним стимулюючим фактором шкільного навчально-виховного процесу . Можливості його важко переоцінити, якщо співвіднести із сучасними завданнями гармонійного розвитку молодших школярів до гуманізації початкової освіти. Тому цілком логічно, що аналіз сьогоденної шкільної практики засвідчує підвищений інтерес до краєзнавчого матеріалу.

   А тому об'єктом  дослідження  є - процес використання краєзнавчого матеріалу на уроках  у початкових класах та в  групі продовженого дня (ГПД).

       Предметом  дослідження - педагогічні умови використання краєзнавчого

матеріалу на уроках у початкових класах та ГПД.

Мета дослідження - теоретично обґрунтувати та апробувати педагогічні умови та методику використання краєзнавчого матеріалу у початковій ланці освіти.

Гіпотеза дослідження полягала у припущенні того, що використання краєзнавчого матеріалу на уроках у початкових класах та ГПД буде ефективним за умов:

- відбору його за критеріями науковості, доступності, цілеспрямованості, багатофункціональності для учнів;

- врахування специфіки навчальних предметів, зв'язку краєзнавчого матеріалу з основним програмним;

- врахування рівня розвитку психічних пізнавальних процесів;

- стимулювання пізнавальної активності молодших школярів.

Відповідно до мети та гіпотези дослідження були встановлені такі завдання:

- вивчити стан проблеми у педагогічній теорії та практиці ;

- визначити педагогічні умови використання краєзнавчого матеріалу на

уроках у початкових класах та ГПД;

- дати характеристику психологічних особливостей молодшого школяра та обґрунтувати необхідність її врахування при підборі та застосуванні краєзнавчого матеріалу;

- вивчити роль краєзнавчого матеріалу у психічному розвитку молодших школярів;

Основні методи дослідження :

- аналіз літературних джерел;

- вивчення шкільної документації;

- аналіз продуктів дитячої діяльності;

- вивчення та аналіз передового педагогічного досвіду;

- бесіда;

- спостереження;

- інтерв'ювання;

- анкетування;

Практичне значення дослідження полягає у апробуванні педагогічних умов, застосуванні методики для вивчення краєзнавства у школі І ступеня.

ТЕКСТ

Педагогічна наука має певний досвід щодо визначення шляхів і засобів використання краєзнавчого матеріалу на уроках у початкових класах. Значний інтерес мають праці вчених, зокрема з таких проблем: вдосконалення навчально-виховного процесу з урахуванням своєрідності краєзнавчого матеріалу (Ю.К. Бабанського, Н.Н. Баранського, А.С. Баркова, Н.Н. Беленко, П.П. Блонського, В.П.Буданова та інших); формування у молодших школярів готовності до дослідницько-краєзнавчої роботи (І.Л.Гермаковського, Н.М. Головіна, П.В.Іванова, Ю.Ф.Коронова, Н.П. Мілонова, А.А. Половинкіна, Н.Г. Ніколаєва та інших). Крім того, щодо проблем психічного розвитку молодшого школяра багато цінних ідей є в працях таких психологів як Б.Г. Ананьєва,О.О. Бодальова, Л.Ч. Божович, Л.С. Виготського, О.М.Леонтьєва, С.Л. Рубінштейна,

Видатний вчений-педагог Я.Коменський вважав пізнання навколишнього життя першоосновою навчання. К.Ушинський теж надав великого значення цьому принципу і сформулював його як вітчизнознавство. Він як творець народної національної школи в Україні головним завданням школи вважав вихованням в учнів високих почуттів любові й відданості народові і, у зв’язку з цим, особливого значення надавав вивченню вітчизняної історії. Вчений теоретично обґрунтував необхідність використання краєзнавчого матеріалу в

навчально-виховному процесі і поклав початок практиці шкільного краєзнавства.

Б.Грінченко один із перших ввів навчання українською мовою із використанням фольклору. С.Русова, як відомий педагог-вихователь запропонувала ввести шкільні екскурсії в програму нового виховання, оскільки розуміти оточуюче середовище не можна навчити з книжок, а зробити це можна на свідомому осмислені зв’язку життя народу з природою його Вкраїни. Пізніше вона в своїй праці “Позашкільна освіта” вказувала на те, що знання повинні мати не лише теоретичний характер, потрібно вміти “вдихнути” в них життя. У процесі розвитку краєзнавчої діяльності створюються сприятливі умови, за словами А. Макаренка, для “соціального тренінга” школярів, який полягає у добрих вчинках, справах і звичках. Він говорив: “Мета і завдання нашого виховання повинні бути виведені не з чогось абстрактного, незнайомого кожній людині, а з нашої історії, з нашого суспільного життя” . Він вважав, що людську особистість, її характер, темперамент, трудові і розумові навички слід формувати на основі того краєзнавчого матеріалу, який притаманний тому чи іншому регіону, в якому проживає вихованець, доносити до його свідомості насамперед здобутки свого народу, а вже потім близького і далекого зарубіжжя. Ніщо так не впливає на формування особистості як традиція. Адже зберегти традиції, доповнити в них щось нове - надзвичайно важливе завдання кожної школи, а тому найкращі школи - це ті, які нагромадили певні традиції, які використовують у своїй навчально-виховній роботі звичаї, традиції, обряди, наукові та пізнавальні матеріали передових діячів рідного краю. На його думку, саме краєзнавчі здобутки сприяють гармонійному розвитку особистості. Не можна упустити і те , що А. С. Макаренко для виховання в колективі і через колектив використовував екскурсії та екскурсійно-туристичні походи з метою вивчення природи та історії Вітчизни.

В. Сухомлинський теж у своїх працях широко розкрив важливе значення вивченню природи рідного краю як засобу всебічного розвитку особистості. Він вважав неможливим повноцінне виховання молодих школярів без спілкування з рідною природою. Відстоюючи краєзнавчий принцип у навчанні, В. Сухомлинський зазначав, що одним з недоліків у тому, що вчитель не використовує їх для аналізу явищ навколишнього світу: людина вчиться розуміти, але не вчиться жити, теоретичні істини не стають її власними поглядами на світ” .

В.Сухомлинський закликав вчителів і батьків вести юне покоління шляхами героїчного минулого і прекрасного сьогодення, зокрема на краєзнавчому принципі “збудована” і його визначена праця “Серце віддаю дітям”.

На сучасному етапі розвитку педагогічної думки деякі аспекти цієї проблеми окреслені в роботі Л.Мельчакова "Краєзнавчий підхід у викладанні природознавства у початкових класах, де зазначаються великі потенційні можливості природознавства, щодо насичення його змісту краєзнавчим матеріалом, шляхи реалізації останнього на різних етапах уроку; О. Остапця "Позакласна туристично-краєзнавча робота з молодшими школярами", яка показує зв'язок класно-урочної та позакласної форми роботи з учнями початкових класів, комплексний підхід у викладанні краєзнавчого матеріалу "краєзнавчі знання дітей будуть міцними і свідомими лише тоді, коли матеріал, отриманий на уроці буде підкріплений самостійною дослідницькою діяльністю школярів туристично-краєзнавчого спрямування..." Н. Коваль, П.Нагорної "Використання краєзнавчого матеріалу на уроках", В.Петренка, І.Федотова "Проведення краєзнавчої екскурсії у початкових класах". І.Федотов пише: "Поведіть дитину на екскурсію в рідний ліс, на поле, луг і цим самим сформуєте у неї цікавість та інтерес до пізнання своєї батьківщини, української держави в цілому..."

Процес набуття незалежності України, її національне відродження та розбудова, вдосконалення вітчизняної системи освіти сприяли здійсненню всебічного пізнання краю, його природи, культури, історії економіки, політики. Про це свідчить Указ Президента України від 23 січня 2001 року «Про заходи підтримки краєзнавчого руху», який орієнтує учителів на важливість краєзнавчої діяльності. Адже пізнання «малої батьківщини», її минулого і сучасного – важлива передумова формування особистості, її свідомої участі в житті держави.

Для того, щоб успішно використати краєзнавчий матеріал на уроках у початкових класах, необхідно знати загальну характеристику молодшого школяра і його особливості психічного розвитку.

Тому вчителю необхідно привчати дітей бути уважними як на уроці так і поза ним. Йому слід здійснювати різні форми роботи на уроці, підбирати певні засоби, методи і прийоми. Перш за все, потрібно щоб діти відпочивали час від часу, тобто це можуть бути фізкультхвилинка або ж перерва, де вони зможуть відпочити розумово і фізично а також розважитися – все це надихне їх на подальшу роботу. І хоча дітям молодшого шкільного віку притаманні розсіяність і нестійкість уваги, потрібно пам’ятати, що непотрібно відразу вимагати від першокласника стійкої уваги, так як неможливо потребувати від нього зразу виконання всіх правил орфографії. Вони поступово навчаться бути уважними і чим молодші діти, тим більше потрібно терпіння, такту і педагогічної підготовленості. Тож вчителю молодших класів потрібно не забувати також і про таку форму роботи як екскурсії, туристичні походи. Ці форми навчального процесу, звичайно, більш зацікавлять дітей молодшого шкільного віку. Вони будуть привчати їх бути більш уважними до засвоєння предметів і явищ в навколишньому середовищі.

Всі психологічні процеси у дітей початкових класів такі як: пам’ять, мислення, увага і сприймання ще не остаточно розвинені. І для того, щоб

покращити розвиток цих процесів, необхідно великі зусилля вчителів, вихователів і батьків. Саме дорослі повинні дуже добре знати психологічні особливості своїх дітей, для того щоб покращити їх загальний розвиток. І тут принцип Яна Амоса Коменського дійсно справджується, оскільки дитина сприймає навколишній світ від близького до далекого і від відомого до не відомого. Увесь розвиток дитини початкових класів проходить поступово і повільно, в цьому і є основна ознака розвитку психологічних особливостей.

В чинній програмі для учнів початкових класів середньої загальноосвітньої школи 1-4 класів існує низка предметів, які вивчаються у початкових класах, такі як: «Я і Україна», «Природознавство», «Читання», «Українська мова», «Образотворче мистецтво», «Фізкультура», «Математика», на яких можливе використання краєзнавчого матеріалу.

Із власного досвіду можна відзначити, що реалізація краєзнавчого принципу в навчально-виховному процесі найбільш використовується на уроках природознавства, «Я і Україна».

«Ефективне вивчення природознавства не мислене без знання природи своєї місцевості. Тому в основу опанування програмового матеріалу покладено краєзнавчий принцип який орієнтує нас, учителів, на ознайомлення з об’єктами рідної природи. Краєзнавство сприяє формуванню в учнів основ наукового світогляду, виховання почуттів патріотизму, колективізму, це важливий засіб розширення дитячого кругозору, поглиблення знань, здобутих на уроках.» [49;42].

Цілеспрямованість процесу використання краєзнавчого матеріалу означає підпорядкування йогом меті уроку (навчальній, виховній, розвивальній). При цьому потрібно виходити із багатофункціональності краєзнавчих відомостей, зумовленої специфікою їх змісту та різноплановим пізнавально-виховним навантаженням. Так, краєзнавчий матеріал, залучений до уроку, може використовуватись для ілюстрації та конкретизації основного програмового матеріалу; актуалізації знань учнів, їх чуттєвого досвіду; збудження інтересу

учнів до нової теми; перевірки міцності та усвідомленості знань та вмінь учнів; закріплення та поглиблення вивченого матеріалу; розвитку самостійності учнів і підвищення їх активності; зв’язку навчання з життям.

Поряд із навчальною краєзнавчий матеріал виконує виховну та розвивальну функції, тобто він сприяє вихованню в учнів любові до рідного краю, відповідального, гуманного ставлення до природи і праці людей (ДодаткиА,Б).

Органічним продовженням такої роботи може бути використання краєзнавчого матеріалу під час фізкультхвилинок (Додаток В).

Початкова школа повинна виховувати майбутніх громадян України на основі культурно-історичного досвіду нашого народу, його багатовікової мудрості та духовності. Як уже було доведено, ефективним засобом цієї роботи виступають національні традиції, які мають потужні виховні можливості.

У вихованні молодших школярів великої уваги потребує формування їхнього характеру: навичок поведінки, витривалості, чуйності, доброти, милосердя, вміння долати труднощі, вироблення цілеспрямованості й стійкості уваги, організованості, хазяйновитості. У цьому руслі не менш важливе значення має вироблення духовно моральних і вольових рис: патріотизму, працьовитості, відповідальності, національної свідомості, рішучості, охайності, дисциплінованості, згуртованості, чесності, скромності, поваги і терпимості.
Народознавчий матеріал є чудовою основою для формування вищезазначених рис особистості школяра.

У позакласній виховній роботі працюю за напрямами, визначеними у змісті народознавчого компонента. Це насамперед ознайомлення з історією рідного краю, вивчення усної народної творчості, вивчення та практичне застосування народних ігор, ознайомлення, дотримання обрядовості свого народу: вивчення календаря народних свят, звичаїв, традицій, обрядів , ознайомлення учнів з народними ремеслами; навчання готувати українські страви, складати меню правильного харчування в сім'ї тощо.

Уже багато років на базі Бишівської ЗОШ І-ІІІ ступенів створено клуб «Берегиня» для учнів початкової ланки, на засіданнях якого засобами народознавства формується національна свідомість, почуття патріотизму, вивчаються звичаї, традиції та обряди українського народу(Додатки Г,Д, Е).

Формування цінностей засобами краєзнавства включає і виховну роботу в групі продовженого дня (Додатки Є,Ж) . Формами такої роботи є:

- Уявні подорожі;

- Години милування;

- Концертні номери;

- Літературні вікторини;

- Години спілкування;

- Екскурсії, мандрівки;

- Конкурси, вікторини;

- Виставки;

- Художня галерея;

- Народні ігри, пісні;

- Ранки,свята та ін.

Отже у початковій школі, де відбувається комплексне пізнання дитиною навколишньої дійсності (природи і суспільства), краєзнавчий матеріал (природничий, історичний, літературний, географічний) потрібно використовувати на уроках з багатьох навчальних предметів, враховуючи їх специфіку. Це, насамперед стосується такого інтегрованого курсу як: «Я і Україна», цілком побудованого на краєзнавчій основі, а також інших предметів, сприятливих за своїм змістом для насичення їх краєзнавчими відомостями (читання і розвиток мовлення; трудове навчання, природознавство та ін.).
Таке наповнення змісту навчально-виховного процесу в початковій школі краєзнавчим матеріалом забезпечує не лише міцне й осмислене засвоєння знань і розширення кругозору учнів, а й сприяє формуванню їх

елементарних морально-естетичних уявлень та розвитку світогляду. А органічне поєднання навчальних предметів, позакласної виховної роботи та виховної роботи в групі продовженого дня при вивченні краєзнавства буде результативним.

ВИСНОВКИ

Підвищення якості знань учнів початкових класів через використання краєзнавчого матеріалу правомірно розглядати в якості ефективного підходу до розв'язання проблеми вдосконалення навчально-виховного процесу в сучасних умовах початкової ланки освіти.

Дуже важливим фактором при використанні краєзнавчого матеріалу є такі прийоми роботи як: розповідь, бесіда, спостереження, читання краєзнавчо-пізнавальних статей, перегляд аналогічних телефільмів. Всі вони займають не останнє місце і не позбавляють школярів живого спілкування з рідною природою, пам'ятками культури та архітектури тощо.

Визначну роль відіграють психологічні особливості молодшого школяра та врахування їх при підборі та застосуванні краєзнавчого матеріалу.

Основними дидактичними умовами, які забезпечують ефективність використання краєзнавчого матеріалу на уроках початкової ланки освіти є:

- дотримання критеріїв: науковості, доступності, багатофункціональності, емоційної насиченості та особистісної значущості для учнів;

- використання краєзнавчих відомостей має здійснюватись систематично та цілеспрямовано як на уроках, так і в позакласній роботі та в групі продовженого дня;

- необхідність врахування розвитку психічних пізнавальних процесів молодших школярів, специфіки навчальних предметів;

- опирання на пізнавальну активність учня.

РЕКОМЕНДАЦІЇ

Так як кожна з навчальних дисциплін безпосередньо або опосередковано діє на формування краєзнавчих понять у школярів початкової школи, необхідно систематично використовувати краєзнавчий матеріал або його елементи на всіх навчальних заняттях і в позакласній роботі.

З метою формувань в учнів цілісності знань про людину і її життєвий світ – про природу рідного краю, рід, родину, народні традиції, духовний спадок минулих поколінь українського народу – пов′язувати навчально-виховний процес з місцевим матеріалом.

Перелік посилань

1.Державний стандарт початкової загальної освіти. 2012 р.

2.Навчальні програми для загальноосвітніх навчальних закладів із навчанням українською мовою. 1-4 класи. //2012 р.

3. Бабанський Ю.К. Оптимизация обучения. – М.: Педагогіка, 1977. – с. 67.

4. Барков А.С.О научном краеведении: Сб. Краеведение в начальной школе. - М.: Просвещение, 1949. – 195 с.

5. Грущинська І. О. Природознавство.// Підручник. 1 клас. – К.:Алатон, 2012.

6. Грінченко Б.Д., Драгоманов М.П.Діалоги про національну справу/Упорядн.А.Жуковський. – К.: Просвіта, 1994. – 285 с.

7. Іванов П.В.Педагогические основи школьного краеведения. Петрозаводск: Просвещение, - 1966. – 172 с.

8. Кашуба С.П.,Сіметов О.А.Краєзнавчий матеріал в навчально-виховній роботі.//Початкова школа. – 1981. - №2. – с.34.

9. Краєзнавство в школі. Методичний збірник. Випуск ІУ.За редакцією С.Т.Діброви. – К.: Рад. школа, - 1957. – 134 с.

10. Кліщук В.Я. Краєзнавство в школі. // Початкова школа. –1984.- №12 .с.37- 39.

11. Лукинюк М.І. Краса землі моєї України.// Початкова школа. - 1997. – 224 с.

12. Макаренко А.С. Педагогічна поема. – К. :Рад. школа, - 1977. – 507 с.

13. Нагорна Г.І. Реалізація краєзнавчого принципу в навчально-виховному процесі // Поч. школа. – 1999. - №9. – с. 42-45.

14. Огієнко Н.М. Дидактичні умови ефективного використання краєзнавчого матеріалу на уроках. // Поч. школа. – 1996. - №9. – с. 43-45.

15. Прук І.Т. Краєзнавча робота в школі. – К.: Рад. школа. – 1984. – 195 с.

16. Русова С. Вибрані педагогічні твори: в 2-х томах. – К.: Либідь. – 1997,т.1.

17. Сухомлинський В.А. О воспитании. – М.: Просвещение. – 1983. – с. 172,178.

18. Інтернет-ресурс: http://referatus.com.ua/pedagogika

ДОДАТОК А

Відділ освіти Макарівської райдержадміністрації

Бишівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

1 клас

Вчительки початкових класів

Бишівської ЗОШ І-ІІІ ступенів

Галь Галини Миколаївни

2015 р.

Тема: Актуалізація та розширення відомостей про рідне

село.

Мета:Розширити знання учнів про Батьківщину та рідне

село; ознайомити з історією виникнення села Бишів та

походженням назв річки, кутків і вулиць селища, гори,

на якій стоїть школа; розвивати пізнавальні інтереси;

виховувати патріотичні почуття.

Хід заняття

І. Організація класу

Вправа «Журавлики»

Вчитель: - - Встаньте, діти! Закрийте очі, зробіть глибокий вдих і видих й уявіть, що разом із цим вдихом ви піднімаєтесь вгору, як журавлики. Вправу повторіть 3 рази, затримуючи дихання..

- Розкажіть, що побачили з висоти.

ІІ. Актуалізація чуттєвого досвіду та опорних знань учнів Робота над віршем ( вірш записаний на дошці)

Облітав Журавель сто доріг, сто земель.

Облітав, обходив, крила, ноги натрудив.

Ми спитали Журавля: «Де найкращая земля?»

Журавель відповідає: «Краще рідної - немає!»

П. Воронько

Вчитель:

- Яку землю ми називаємо найкращою?

( Ми називаємо найкращою ту землю, де ми живемо)

Вчитель:

- Як називається наша Батьківщина?

( Наша Батьківщина називається Україна)

Вчитель:

- Як називається ваша маленька Батьківщина?

( Наша маленька Батьківщина називається Бишів)

Вправа «Аукціон»

Вчитель:

- Чому наше село називається Бишів?

( Діти затрудняються відповісти)

Вчитель:

- Звідки пішла назва річки Лупа?

( Відповіді дітей)

- Чому гора, на якій стоїть наша школа, називається Лисою?

( Відповіді дітей)

ІІІ. Повідомлення теми, мети.

Вчитель:

- Здогадались, про що будемо говорити сьогодні на уроці?

( Діти оголошують тему уроку: Сьогодні ми будемо говорити про наше рідне село)

Вчитель:

- Чи хочете дізнатись багато цікавого про своє село?

( Так, адже це наша маленька Батьківщина)

Вчитель:

- Сьогодні на уроці ми будемо подорожувати разом із Журавликом.

( прикріплює на дошці зображення Журавлика)

Розповідь вчителя про своє село.

Рідний край! Дорога серцю земля батьків і прадідів наших…

Безмежні степи, зелені ліси, долини й луги, високі блакитні небеса… Коло вікна цвітуть вогнисті мальви, золотий соняшник. Хіба є що на світі краще за Батьківщину?

Бишівська земля… Рідне наше село… Розквітле, уквітчане…

Оксамитно-темними стрічками стеляться городи, подвір'я й будинки потопають у сніжно-білій, незаймано-чистій зелені вишневого квітування…

Село…Багате, щасливе, квітуче…Але чи завжди воно було таким? Чи завжди на обличчях його жителів грала весела усмішка і променилися радісно очі?

Про це нам розкажуть наші історики й дослідники.

ІV. Сприйняття та засвоєння учнями нового навчального матеріалу Історик1.

Наше село випливає з легенди. Перші жителі , тюрки, поселились на березі річки в п’яти хатах. Звідси й перша назва -

Бихь( з тюркського – 5 хат), Бихов. Пізніше його назвали Бишів.

Бишів включає в себе ще три населені пункти: Горобіївка, Лубське, Ферма.

Історик 2.

Наше село велике і складається з різних кутків: Красилівка, Загребля, Гайок, Малярівщина, Підгай, Костяш, Новоселиця.

Дослідник1.

В давні часи наша річка була широкою, повноводною. По ній плавали кораблі й великі човни.

За легендою: в давні часи на наше село напали монголо-татари.

Вони взяли в полон багато жителів, зігнали їх до річки і на березі почали знущатися: з живих людей здирали (злуплювали, лупили ) шкіру. Від крові вода в річці стала червоною.

З тих пір річку прозвали Лупа.

Дослідник 2.

Не менш цікава історія походження назви гори, на якій стоїть наша школа.

На село часто нападали вороги з боку річки Лупи. А тому взимку жителі поливали гору водою. Гора ставала льодяною, ворогам важко було добратися до поселення. Звідси й назва гори – Лиса.

Вчитель:

- А на якій вулиці ви живете?

(Відповіді дітей).

Υ. Осмислення об’єктивних зв’язків і взаємозалежності у вивченому матеріалі .

Фізкультхвилинка.

Встаньте, діти, посміхніться,

Землі нашій поклоніться

За щасливий день прекрасний -

Всі до сонця потягніться.

Раз присядьте, два присядьте

І за парти тихо сядьте.

Робота з ілюстраціями

( На дошці прикріплені фото зображення вулиць, куточків, основних будівель села )

Вчитель:

- Розпізнайте вулиці, кутки, будівлі. Звірте свої відповіді з

відповідями на дошці (за еталоном):

- Центр

- Магазин

- Церква

- Новобудова

- Нова багатоповерхівка

- Вулиця Чапаєва

- Будинок Культури

- Медичний центр

- Підстанція

VІ. Узагальнення вивчених знань

Робота в парах. Гра «Склади слово»

Вчитель:

- Переставте букви місцями , щоб вийшло слово.

В,Б,И,Ш,І              (БИШІВ)
П,Л,У,А                 (ЛУПА)
К, Ї, В И               (КИЇВ)
Г, А,К,Й,О             (ГАЙОК)

ЛЯ-ГРЕБ-ЗА (ЗАГРЕБЛЯ)
КА-СИ-КРА-ЛІВ (КРАСИЛІВКА)

СТЯ-КО-Ш (КОСТЯШ)

Е,Л,С,О (СЕЛО)

Р,К,А,Й (КРАЙ)

У,К,А,Р,Ї,А,Н (УКРАЇНА)

ΥІІ. Систематизація знань учнів .

Вчитель:

- То що ми називаємо рідним краєм?

( Край – це місце, де ми народилися, живемо, де живуть наші тато й мама, де ходимо до школи, відпочиваємо і т. д.)

Вчитель:

- Які пісні про рідний край ти знаєш?

( Відповіді дітей)

Вчитель:

- Який куточок рідного краю тобі подобається найбільше? Чому?

(Відповіді дітей)

Вчитель:

- Намалюй свій рідний дім у зошиті.

(Діти працюють. По закінченню вчитель демонструє кращі роботи, учні – коментують).

VІІ. Підсумки заняття.

Вчитель:

- Як розумієте прислів’я «За рідний край життя віддай»?

( Свою Батьківщину треба любити не тільки в радості , а й у біді. Коли станеться з нею лихо - не потрібно жаліти свого життя , щоб її захистити).

Вчитель:

- То що найдорожче для кожної людини?

( Батьківщина)

Вчитель:

- Розкажіть Журавлику, що ви взнали сьогодні на уроці про своє село.

( Діти роблять коротенькі повідомлення)

Учень 1. Маленькі наші ноги,

Та знають свою путь –

На службу свому краю,

Як виростуть, підуть.

Учень 2. Маленькі наші руки,

Та кріпнуть і ростуть.

Для щастя України

Всю працю віддадуть.

Учень 3. Дитячі в нас серденька,

Та щире в них чуття.

Любити Україну

Будуть ціле життя!

Вчитель:

- Дома спробуєте скласти вірш за початком:

Мій рідний край, моя земля,

Велика-превелика...

-. Розкажи, які пісні про рідний край ти знаєш?

-Яка твоя улюблена пісня?

Вивчення вірша.

Про що виспівує струмок?

Про що виспівує струмок?

Про сонце золоте.

Про що співає колосок?

Про те, як він росте.

Про що виспівує земля?

Про неба синь і шир.

Про що співаєм я і ти?

Про маму і про мир!

ДОДАТОК Б

Матеріали до уроку природознавства

Бишівський Будинок Культури

Бишівська амбулаторія загальної практики сімейної медицини

Церква

Лісове господарство. Адміністративний корпус

Вулицями села

Новобудови села

ДОДАТОК В

Тексти фізкультхвилинок

1.Де рясна трава,

Дзюркотить криниченька,

Чиста, лісова.

(Діти присідають, імітуючи

руками дзюркотіння)

До води схиляються

Квіти запашні.

(Встають, нахиляються)

Камінці поблискують

В темній глибині-

У люстерці-річечці,

В рідній стороні.

(Розводять руками)

                                                  2.З далекого краю,
                                                    З далеких світів
                                                    Журавлик на крилах
                                                   Додому летів,

                                                 (Діти імітують руками крила)
                                                   Минав океани,
                                                  Ліси і моря,
                                                  Вдивлявсь крізь тумани:

(Вдивляються в далечінь)

                                                 -Чия це земля?
                                                   Чиї це долини,
                                                   Чиї це луги,
                                                  Чию це калину
                                                   Гойдають вітри!
                                                   Впізнав батьківщину:

(Показують рухами простори,

                                                    потім – гніздечко)
                                                   - Моя це земля,
                                                    Моє тут гніздечко
                                                    І мова моя.

3.Встаньте, діти, посміхніться,

(Встають)

Землі нашій уклоніться

(Нахиляються)

За щасливий день вчорашній.

Всі до сонця потягніться,

(Стають на пальчики)

Вліво, вправо нахиліться,

(Нахиляються)

Веретенцем покрутіться.

(Крутяться)

Раз присядьте, два присядьте

(Присідають)

І за парти тихо сядьте.

(Сідають на місця).

4.Облітав журавель

(Діти імітують руками крила)

Сто морів, сто земель.

Облітав, обходив,

Ноги, крила натрудив.

(Крокують)

Ми спитали журавля:

- Де найкращая земля?

Журавель відповідає:

- Краще рідної немає!

(Розводять руками в сторони)

5.Послухай, як струмок дзвенить

(Прикладають руку до вух

по черзі)
Як гомонить ліщина.
З тобою всюди, кожну мить
Говорить Україна.

Послухай, як трава росте,

(Присідають)
Напоєна дощами,
І як веде розмову степ

(Ворушать пальчиками)
З тобою колосками.

Послухай, як вода шумить –

(Встають і присідають)
Дніпро до моря лине, -
З тобою всюди, кожну мить
Говорить Україна.

6.Там, де море є глибоке,

(Показують глибину моря)
Де заквітчані Карпати,

(Показують висоту гір)
Де степи такі широкі,

                                                            (показують ширину степів)
                                                            Що очима не обняти, -
                                                           Там є наша Батьківщина -
                                                             Україна!

Там, де сонечко іскриться,

(Тягнуться руками вгору)
Де весняний вітер віє,

                                                         (Колихають руками)
                                                         Де на горах є столиця -
                                                          Наш великий, славний Київ,

                                                         (Показують руками велич міста)
                                                          Там є наша Батьківщина -
                                                          Україна!

7.Встало вранці ясне сонце,

(потягування)

Зазирнуло у віконце.

(на пальчики)

Ми до нього потяглися,

За промінчики взялися.

Будем дружно присідати,

(присідання)

Сонечко розвеселяти.

Встали-сіли, встали-сіли.

Бачите, як розвеселили.

Стало сонце танцювати,

(танцювальні рухи)

Нас до танцю закликати:

Нумо разом, нумо всі

Потанцюєм по росі.

Рідну землю збережем,

Бо вона як мати нам.

8.Гукаю сонечку: — Привіт! —

(на пальчики)
і обнімаю сині гори.

                                                                    (Обнімають самі себе)
                                                                    Переді мною — цілий світ,
                                                                    Карпат безкрайнії простори.

(показують гори)
Я відштовхнуся від землі,

                                                                     (стрибки)
                                                                   веселці заплету косички,
                                                                  і, як кораблики малі,

                                                                      (нахиляються до річки)
                                                                  хмаринки гнатиму по річці.
                                                                  Я тут завжди в полоні мрій,

                                                                (заплющують очі, присідають)
                                                                  природи силу відчуваю.
                                                                Лунає дзвінко голос мій,

Бо я живу, я тут літаю.
(імітують політ)

9.Діти присіли, імітують нерозкриті голівки квіточок)

Раз-два-три, виросли квіточки! (Діти повільно підносять руки вгору і розкривають долоні з розімкнутими пальцями, імітуючи квіти)

До сонця потягнулися високо, (тягнуться на пальчиках, дивляться вгору)

Стало їм приємно й тепло!

Вітерець пролітав, гілочками похитав (дитина - « вітерець» пролітає серед дітей)

Вліво похитнулись — низько пригнулись.

Нахилили тулуб вліво, вправо,

Похитнулись — вперед.

Низько пригнулись ( нахили тулуба вліво, вправо, вперед, пригинання)

Вітерець, тікай! (вітерець тікає)

Квіточки не ламай! ( сваряться пальчиком)

Нехай вони цвітуть, ростуть,

Дітям радість несуть.

10.Струмок серед гаю, як стрічечка.

( Присідають, імітуючи річечку)
На квітці метелик, мов свічечка.

(Виконують рухи руками, мов крильцями)
Хвилюють, малюють, квітують поля –

(Імітують руками хвилі)
Добридень тобі, Україно моя!

Додаток Г

Сценарій виховного заходу

Андріївські вечорниці

Вчительки початкових класів

Бишівської ЗОШ І-ІІІ ст.

Галь Г.М.

2015р.

( Лине запис пісні у виконанні Наталії Бучинської «Як у нас на Україні»).

Вчитель: З давніх давен линули по світу слова про Україну, про щирий і працьовитий народ, про її гаї зелені, про тихі ріки та озера, високі гори та безмежні лани. Наша Україна славиться великими традиційними святами та обрядами. Кожен , хто не черствіє душею, хто не сповнений любові, доброти до української спадщини повертається до традицій свого народу.

13 грудня - одне з великих та улюблених свят – день Св. Андрія Первозданного , або, як у народі називають , свято Калити. Народні традиції міцно переплелися з релігійними та отак дійшли до наших днів. Вечір напередодні молодь святкувала як «андріївські вечорниці». Готувались до них у складчину. До однієї господи зносили борошно, крупу, сушені яблука та груші й готували пісну вечерю. Бо ж Пилипівський піст . І обов’язково пекли калиту – цю найвеличнішу ознаку свята. Печеться Калита із прісного тіста у вигляді тонкого коржа. Бо ж рік « стоншився». Посередині з отвором. Прикрашається родзинками , маком, і старші дівчата в цей вечір ворожили і на заміжжя: чи скоро їх віддадуть та яким буде майбутній чоловік. Примічали і якою буде погода.

Сьогодні і ми з вами повернемося трохи в минуле. Щоб відчути красу та поезію древніх обрядів. Давайте ж завітаємо до однієї з українських хат, де на нас вже чекають гостинні господарі.

Дочка: Матусенько, де ви там? Нікого немає! Мабуть, побігла свою куму Наталку кликати на вечорниці(звертається до залу):

Доброго вам вечора, люди добрі! Ой, як багато вас тут зібралося! Ви, напевно, всі хочете побувати на наших вечорницях. Правда?

(входить господиня)

Господиня:О. а хто це тут без мене хазяйнує? Це ти, Софіє? Що це ти тут розповідаєш, балакаєш без зупину. Це вже чиста правда, що в твоєму язиці кісток немає!

Дочка: Мамусенько, так це я розповідаю всім про наші вечорниці. Ой, так хочеться вже швидше їх розпочати і калиту нашу покуштувати!

Господиня: А в кого це ви , Софіє, хочете проводити вечорниці?

Дочка:Як в кого? Та у нас же, мамусенько. Ми ж вами домовились!

Господиня: Ніхто зі мною не домовлявся! І нічого я не знаю! Знайшли місце , де проводити!

Дочка: Мамусенько, та що ви таке говорите! Он подивіться , скільки людей зібралося у нас. Що ми їм скажемо? Кажіть, чи дозволите в нашій хаті

вечорниці проводити? Що люди скажуть, що в цілому селі не знайшлося хати на вечорниці! Раз тат, тоді я піду!

Господиня: Ой, Софієчко, постривай! Та я ж пожартувала! Коли так, то я дозволяю!

Дочка: Що ж ви нам всім голову морочите! Я біжу покличу дівчат та хлопців!

(вибігає з хати, заходить господар)

Господар: А давай-но, Катерино, ми з тобою присядемо.

(господиня запалює свічку та сідає за стіл)

Господиня: Ось так завжди! Така вже хитра в мене Софійка! Вміє завжди викрутитись. Та ж у мене пішла, Точнісінько, як я була колись молодою.

Господи! Як подумаєш, що коли ми дівували, зачуєш де-небудь вечорниці, так аж тини тріщать… зовсім не те тепер! От скоро вже треті півні заспівають , а вечорниці ще й не починалися. А було колись: сніг мете, мороз тріщить, я ми йдемо, бо долю нашу лише в цю ніч, раз на рік можна відгадати. От і кажуть у народі: «Як Андрія наступає, дівка долю виглядає»!

(У цей час забігає баба Палажка, очіпок збитий, волосся висмикнуте)

Палажка: Люди добрі! Що мені на світі Божому робити? Не можна мені через бабу Параску не то що на селі вдержатися, не можна через неї на світі жити! Набріхує на мене, як скажена собака! Бігає по дворах, та вигадує на мене таке, що й купи не держиться! Чого тільки вона на мене не понабріхувала! Я й сяка, я й така, і носата, і губата, і горлата, і задрипана, ще й до того відьма . (піднімає руки і очі догори) Господи милостивий та милосердний! І що я людям заподіяла? Вже насилу душа моя держиться в тілі. Я не знаю, що вже далі буде! Не можна мені не то що на селі вдержатись , не можна мені на світі жити. Люди добрі! Благословіть мені скоропостижно вмерти! Нехай мій гріх впаде на Парасчину голову!

Баба Параска ( худа, висока , із синяком під оком, хустка набік)

Ой , люди добрі! Що мені на світі Божому робити! Не можна за лихими сусідами на селі вдержатись! Хоч зараз спродуйся, та й вибирайсь на кубанські степи! Але ніхто мені так не допік аж до живих печінок, як та капосна баба Палажка Солов’їха! Боже мій! Так уже її обминаю, обходжу десятою вулицею, отже ж зачепить. Якби я під землею лежала, вона б мене, капосна, і там знайшла! А я собі на лихо вдалась добра. Хоч і сліпа на одне око(доторкується до синяка) , але добре бачу, де що діється. Свята вона та божа! До церкви ходить, Богу молиться. Знаємо, яка вона свята! Йде з церкви, то ще за селом роззявить рота, ладна всіх поїсти, ще за селом язика висолопить, та вже день ладна лаятись. Сидить вона мені отут у печінках. Я ж кажу: хоч зараз пакуйся та й мандруй на кубанські степи!

(Побачили одна одну)

Параска: Ага, так це ти, капосна , мого підсвинка зв’язала!

Палажка: Ах ти сяка-така! Бодай твоє порося вовки з’їли, бодай ти вечора не діждала, як твій підсвинок та поїв же мою цибульку!

Параска: А бий тебе Божа сила! Ще не чула, одколи живу на світі, щоб свині цибулю їли!

Палажка:Ой люта ж я, люта! Не підступай, бо голову провалю кочергою та й на Сибір піду! Я пропаду, але й ти пропадеш!

( кидається до Параски)

Параска: Подивись, лишень, на свою морду, яка вона стала од злості – синя, як буз!

Палажка: А в тебе зелена, як гарбуз!

Господиня: Та годі вже людей смішити.

( обидві замовкають)

Параска: Цур йому, дожилися, що всі сусіди на кутку сміються.

Палажка:Атож! Як почне хтось сваритись, так і говорять, «О, як Параска з Палажкою» . (обіймаються зі словами «Кумасю, серденько»)

Господиня: Та годі вже вам сусідоньки. Андріївські вечорниці . Он скоро дівчата прийдуть, та й хлопці не забаряться. Побігла моя Софійка по них. О, чуєте? Це, мабуть, вони вже йдуть.

(Стук у двері. Заходить Проня Прокопівна)

Господиня:О, доброго вечора, Проню!

Проня: Подождітє,подождітє! Дайте-но я сяду. О, Господі! Чи всьо у мене на свойому місці? Чи по –модньому? Ой, мама моя! Браслєту забула надіть! Не знаю, що мені більше до лиця – чи мано чи манто? А книжки нема? Коли треба, то як на злість десь ісчезає!

Господиня: Для кого ж так чепуришся, краля пансіонська?

Проня: А це моє дєло. Що вам до цього?

Господиня: По якому це ти балакаєш? Забула якого я роду? Ой, якби ти була моєю невісткою, я б тобі прочухана дала!

Проня: Фі! Какі ви необразовані! Понятія нікакого не імеєтє о прілічіях. Я в пансіоні всі науки пройшла. Чула, сьогодні тут на вечорниці збираються

інтересні люди. Особенно красіві мужчини. Я було, як стріну їх, то так стривожусь, що цілу ночь не сплю.

Господиня: Ох, ці вечорниці!...

Проня: Це хорошеє дєло. Здавна в Україні вечорниці гуляли: збиралися вечорами, співали, танцевали.

Господиня: Я теж люблю співати. Особливо «Ой на горі два дубки».

(Співає)

Проня: Голосу нікакого, а всьо туда же! Хлопці на вечорницях красіві були, а уж как вечорами гуляли… Я єму «Ваша люлька шкварчить!» А він до мене: «Єто в грудях моїх шкварчить от любові. У мене такая стремітєльность до вас образовалась»…

Господиня: А дівчата ж які на вечорницях!

Проня: Теж мені кралечки! Понятно, не такі, як я, але гарні трапляються.

(Стукіт у двері)

Господиня: А от і наші кралечки!

(Заходять, співаючи пісню «Посилала мене мати»)

Дівчата: Тітонько, можна до вас на вечорниці?

Господиня: Можна, дівчатка, заходьте ,будь ласка!

Дівчата: Добрий вечір вашій хаті! З Андрієм будьте здорові!

Господиня: І вам вечір добрий! Сідайте у нашій хаті на нашій лаві.

Дівчина: Добрий вечір у вашій хаті!

Ой веселі вечорниці у нас на Україні.

Чули, будуть вечорниці і в оцій хатині!

Господиня: Добрий вечір,любі гості!

Щиро просимо у хату.

І привітну, і багату,

Від зірниці до зірниці

Хай лунають вечорниці!

Дівчина: Гей, на наших вечорницях

І сумний розвеселиться.

Танці, небилиці –

Гарні будуть вечорниці.!

Дівчина: Стрічайте нас пирогами

Білими, смачними.

Бо прийшли ми із піснями

Дзвінко-голосними!

Господиня: Проходьте, гості дорогенькі! Дуже рада господиня,

Дуже рада і хатина.

Дівчатонька, але основної страви – калити – ще немає.

Сьогодні ж Андріїв вечір, а найважливіша ознака його –

калита.

Дівчата: То ще ж не пізно її приготувати.

Господиня: Поспішайте, дівчатонька,

Все приготувати.

Бо пора вже вечорниці

Всім нам починати.

Та ще й запросимо до нас хлопців,

Щоб вони разом із нами

Гарно погуляли.

Андріївні вечорниці

Піснею стрічали.

(Дівчата місять тісто і співають пісню «В кінці греблі шумлять верби»)

Софія: Гарною буде наша калита. Круглою, наче сонечко, наче віночок!

Дівчина: Гори, вогонь, ясно! Спечи нам калиту красно,

Щоб ми її кусали, і горя не знали!

(Господиня бере калиту і підносить до печі, в цей час дівчина окроплює дорогу)

Дівчина: Водице-студенице!

Окропи калиті дорогу,

Від печі до порогу.

А від порогу до стелі,

Щоб ми були гарні та веселі!

Господиня: Дівчата, а давайте поворожимо, поки хлопців немає, бо саме сьогодні ворожили в давнину.

Дівчата: Давайте!Давайте!

( Хтось стукає. Заходить Циганка )

Господиня: Заходь, заходь, сусідонько, до нас на гостину!

(співає «Ой чорна я си чорна)

Циганка:Дякую, що запрошуєте. Почула тілько-но, що ворожити зібралися? А хто ж краще мене вам погадає?

Дівчина: А я боюсь, я ще ніколи не гадала.

Циганка: Дівчатонька, давайте- но поворожіть на взуття. Стаємо від стола до порога. Чия нога на порозі буде, та найперша й заміж вийде.

(гадають)

Циганка: А тепер кидатимемо свої чобітки,куди носочок обернеться, звідтіля і нареченого чекати.

Дівчина: (гадає)Чобіточку мій новенький,

Теплий, теплий і гарненький.

Вкажи носком своїм дорогу,

Хто посланий мені від Бога!

Дівчина: Я і торік чобіток кидала

Та щастя свого не впіймала.

Тож хай тепер оцінять люди,

А може й доля не забуде?(кидає чобіток)

Циганка:А хлопці ж які тут у вас під тином стоять! Легені-красені!

А хочете дізнатися, який нареченим стане?

Дівчата: Хочемо!

Циганка: Беріть палиці, а дівчатам по черзі зав’язуйте очі. Вибирайте суженого.

(гадають)

Дівчина: Досить вже , давайте краще заспіваємо.

(Співають пісню « Била мене мати»)

Господиня: Дівчата, а чи не забули хлопці про вас, щось забарились десь. А може в інші села до дівчат пішли?

Дівчина: Та хай би вони що хоч казали, але й самі знають,що кращих за нас в жодному селі не знайти. О, Чуєте? Вже йдуть!

Хлопець: Дівчата, пустіть –но до хати!

Дівчина: Гарненько попросіть!

Дівчина: Агов, хто такий?

Хлопець: Пес рябий, баран круторогий, ведмідь клишоногий. Пустіть до хати!

Дівчина: Не пустимо до хати, бо дуже вас багато!

Хлопець: Пустіть ліпше, бо буде вам гірше.

Хлопець: Дівчатонька-голубоньки! Та ми прийшли не битися, ми прийшли миритися , і гостинців принесли, і музики привели!

Хлопець: Оце зустрічають нас дівчата, так зустрічають!

Дівчина: Самі винні! До пуття ще й не привіталися, а вже почали залицятися! А так не гоже робити таким поважним парубкам!

Хлопець: Ну що ж, тоді ще раз добрий вечір, дівчата-голуб’ята!

Дівчата: Добрий вечір, хлопці-молодці!

Хлопець: Добрий вечір, господине, Щастя в вашій хаті, Щоб в достатку ви прожили і були багаті!

Господар: Щиро дякую, вам., хлопці. Коли ви до нас з добром прийшли, то , прошу, сідайте, дівчат звеселяйте.

Дівчина: А я вже думала, що вечорниці без парубків будуть.

Хлопець: А дівчата слова не дадуть сказати! Ми заспівати хочемо вам. (співають «Із сиром пироги»)

Дівчата: Ану ж давайте, хто кого переспіває?

(співають частівки)

1.Наші хлопці пустуни 2. А дівчата небожата

Цілий рік збиткують. Люблять лиш хвалитись.

Лиш на свято раз у рік Одна одну обмовляють

Трішки попрацюють. Бо не вміють битись.

3. Наші хлопці – ледацюги, 4. Ой дівчино-дівчинонько!

Не вміють робити. Яка ти, яка ти.

Тільки хочуть біля печі За хлопцями зазираєш,

Свої боки гріти! Не підметеш хати.

5. Ти до мене, ти до мене не ходи 6. Штани мої шаровари,

Куций –коротенький. Штани мої сині!

Бо до мене ходить хлопець Чом до мене дівки липнуть,

Високий тоненький. Як до браги свині!

7. Ой хто ж це, ой хто ж це 8. У селі в нас густо хати,

Пішов понад вербами. Вітер не повіє.

Подивіться – наші хлопці Сама мати ложки миє,

Гучно трусять ребрами! Бо дочка не вміє!

Дівчина: Досить вже сваритись! Давайте веселитись!

Хлопець: А давайте потанцюємо, та й помиримось. (Танець «Карапет»)

Господар: А ну давайте ще й я вас розвеселю – розкажу гумореску.

Переможець

Стадіон. Неділя. Спека.

На доріжці – бігуни.

Незабаром вже примчаться

Всі до фінішу вони.

На трибуні каже жінка:

- Мчать, як вітер хлопці ці!

Мабуть, виграє змагання,

Той, що хустка на лиці.

Чоловік знизав плечима:

І за руку жінку – смик!

- Люба, ти не розібрала,

То не хустка, то язик!

Господиня:Ну й розвеселили ви мене!

Ми ж про калиту забули.

(виносить калиту)

Румяна та ясна,

На весь світ прекрасна!

(Дівчата співають пісню «Ой калита, калита»)

(Стук у двері)

Господиня: І хто там ще в такий час? Ідемо, подивимось.

(Відчинивши двері, злякано тікає. Застрибує Чорт).

Чорт: Всі святкуєте? Всі гуляєте?

Мене, красеня Андрія,

Навіть не згадаєте?

Я – чорт Андрій,

Андрій був батько,

Андрон був дід,

Андрій був дядько.

Династія вся загранична

І бездоганно блискавична.

Ану в цю ж мить стіл накривайте

І калитою пригощайте!(Звертається до господині)

Бо як не станеш пригощати,

Рознесу всю твою хату!

Всю челядь позабираю,

В чортенят понаряжаю.

Ну, як . готово? Ні?

Господиня:Чорте, чорте, постривай!

Ти мене не підганяй.

Є для тебе калита,

Із мукички вилита!

Треба ще її дістать.

Гарно вгору пострибать.

Як дістанеш її там,

То з’їси її всю сам!

(У цей час діти замінюють калиту на іншу, зроблену з папє-маше.

Чорт стрибає, вдає ніби ламає зуб).

Чорт:Ой-Ой-Ой! Ви мене обдурили!

Мої зуби обломили!(Плаче)

Господиня:Ну, годі тобі, чорте, плакать. Пригостимо ми тебе смачненьким.

(Пригощає варениками. Чорт хапає та їсть).

Чорт: От дякую,Що і мене пригостили. Ая вашим Андріям гостинців приніс. Але нехай їх виграють. Я завяжу вам хусточкою очі, а гостинці порозкладаю по підлозі. А тоді закручу вас, І хто перший збере їх, той і матиме!

(в сторону) Ха-ха-ха! Ти бачиш, подумали,що я віддам їм гостинці, от смішні!

Господиня:А ну геть звідси, якщо не вмієш гратися!

(чорт виходить, потупивши голову).

Господиня:(Бере калиту і промовляє)

З калитою будьте здорові!

З калитою золотою,

З пресвітлим святом Андрія!

1Хлопець:

От, нарешті, калита,

Наче сонце золота,

Хто вкусить калити хоч раз.

Той буде першим серед нас.

Нумо, хлопці і дівчата,

Хто з нас буде починати?

2 Хлопець:

Ой, громадо, чесні люди,

Я найпершим хочу бути,

Їду,їду я до річки,

Ой, дайте вкусити калити хоч трішки!

(Діти кусають калиту, виконуючи танок «Ой, на горі жито!).

Господиня: Пригощайтесь, гості дорогії! Хай і ваша хата буде багата хлібом і сіллю, і великим добром. І дітьми хорошими, здоров’ям і піснею, злагодою і сімейним теплом. ( Дівчата пригощають присутніх варениками та пирогами. Звучить запис пісні «Ой вареники у сметані»).

Додаток Д Фотоматеріали до виховного заходу «Андріївські вечорниці»

Українські вечорниці починаєм вже не раз,

Хай і сміх, і пісня лине в серці кожного із нас!

- Мамусечко, що ж ми людям скажемо?

- О, чуєте? Це, мабуть, дівчата йдуть!

Яке ж свято без Параски з Палажкою?

Параска з Палажкою «шануються»…

Проня Прокопівна на вечорницях.

- Ой чорна я си чорна, чорнява як циганка!

Вибираю судженого…

Чобіточку мій новенький, гарний-гарний і тепленький!

Вкажи носочком дорогу – хто посланий мені від Бога!

Із сиром пироги!

Ану ж : хто кого переспіває?

« Пішла «карапета», побила ботінки…»

« Ой, на горі жито – сидить зайчик…»

- Їду-їду на залізному діду від хати до хати калиту кусати!

Додаток Е

Фотоматеріали із засідання клубу «Берегиня» по темі

«Цвіте над світом вишитий рушник»

Запрошуємо на хліб-сіль, на слово щире

Шануйте, люди, рушники – то обереги від біди

Хай рушниками вкриється земля…

Цілую мовчки той рушник, що мати вишивала…

Вишивала я рушник власними руками,

І оздобила, як слід, я портрет Шевченка.

Ой рушник-рушничок – кольорова доріжка…

Хліб і рушник – одвічні символи людські

Дорогих гостей вітають, хлібом-сіллю зустрічають.

По-українськи хата на святки сіяла вишитими рушниками

Я ранесенько вставала , для старостів рушники пряла…

ДОДАТОК Є

Відділ освіти Макарівської райдержадміністрації

Районний методичний кабінет

Виховательки ГПД

Бишівської ЗОШ І-ІІІ ст.

Галь Г.М.

2015 р.

Тема: Моє село – моя історія жива.

Мета: розширювати знання учнів про малу

батьківщину – рідне село – Бишів;

ознайомити з головними сторінками із історії

села, його захисниками;

виховувати патріотичні почуття.

Обладнання:проектор; портрети підпільників, знаменитих жителів села; зображення герба та гімну;

аудіозапис гімну; відеофільм про Бишів; краєвиди села.

Вихователь:

- Діти, кожен із вас знає, що рідний край починається від батькового порога, стежини, тополі чи вишеньки коло хати, з барвінку, який стелеться у садочку. А ще він починається з предавніх коренів нашого народу – його історії.

- Сьогодні ми поговоримо про наше рідне село, де ви народилися, де живуть ваші дідусі й бабусі, адже кожен із вас є представником трьох великих родів – своєї родини, свого села та свого народу.

- Зараз ми перенесемось у ті часи, коли на пустинних землях нашої місцевості починало розбудовуватись наше рідне село.

- То ж запрошуємо вас до цікавої подорожі сторінками усного журналу «МОЄ СЕЛО - МОЯ ІСТОРІЯ ЖИВА».

Ведуча 1.

Село наше давнє-предавнє. Засноване десь чи не разом із Києвом і було , кажуть, одним із його західних фортець. Бо й лежить воно на колишнім, так званім, старім шляху до міста Кия. Бихь, Бихов,( тепер уже Бишів) грав колись неабияку роль.

Ведуча 2.

Виникнення поселення на місці сучасного Бишева припадає на час спорудження оборонної системи Київської Русі(Х-ХІІст). Біля села проходять два Змійові вали , висота яких подекуди сягала 5-7 метрів. Появилось городище на високому березі річки Лупи і було багатолюдним , мало три ринки, добре укріплену фортецю з валом, обнесену ровом.

Ведуча 1.

В польській історичній літературі записана легенда, що в період монголо-татарської навали до Бишева підступила орда. Довго стояли татари під стінами городища, не могли його здобути. Мешканці мужньо захищали свої домівки, відбиваючи атаки ворогів. Татари вже почали відходити, але серед оборонців виявилась дівчина-зрадниця. Вона розповіла ворогам , що в містечку зовсім не стало продуктів, як і мало залишилося тих, хто міг би тримати зброю. Тоді орда знову повернулась і здобула городище, зруйнувала його, а людей погнала в полон.

Ведуча 2.

Частину люду зігнала до річки й стала жорстоко знущатись. Із живих здирала (лупила) шкіру. Від пролитої крові почервоніла в річці вода. З тих пір (за легендою) і називають річку Лупою.

1 читець:

Орда їм несла не життя –

Не радість несла – рабство й болі,

Щоб зруйнувати в небуття

Село українське і волю.

На бій кривавий і останній

Сліпий їх лицар згуртував.

В ворожім дивувались стані –

Такого в них ніхто не знав!

Нерівні сили, та стоять

Насмерть із ханом мирні люди.

Жорстока азіатська рать…

Що буде, Господи, що буде?

2 читець:

Була б здобута перемога.

Та зрада, як змія повзла.

Повзла з тутешнього порога

В ворожий табір. Доля зла…

В селі ,на горе, породила

Красуню-дівчину якусь.

Вона до хана дріботіла

З острахом, з зрадою…Клянусь.

І ось намет шовковий хана:

«Ідіть! Їх мало! Натиск ще

І ви в оселі. І геть із стану

Орда на штурм. Не вбереже

Ніхто-ніхто. Фортеця пала.

Струмочком кров у яр текла…

Йшли бранці геть. Юрба ридала.

Заграва нищила до тла.

3 читець:

За що чужинцю продавала

Своїх братів,народ.село?

Віки текли, життя минало

Якого довго не було.

Жива та річка, де лупили

Ординці шкіру із людей.

Живих, місцевих. Хвилі змили

Кров їхню несли ніч і день.

Мій Бишеве,як ти змагався

За волю, долю, за життя

Ти не скорився, не продався,

А відродився з небуття.

І ось : і знов село над ставом.

Біліють хати у садах.

Радіють люди, а заграви

Лишили пам'ять у віках.

( Л.Легчилова – місцева поетеса)

Вихователь:

- Слово надається учителю історії, краєзнавцю ОБУХІВСЬКОМУ ВАЛЕРІЮ ВІКТОРОВИЧУ.( Розповідь про часи голодомору)

Читець:

Ніч…Морок…Тьма…

Холод у хаті.

Лютує зима.

- Мамо, В нас хліба нема? –

Тиша німа.

- Мамо, ти чуєш?

Чого ти мовчиш

Чого ти сумуєш?

Чи, може, ти спиш?

Мамо, серденько,

Проснись, моя ненько.

Мати холодна.

Катя ридала голодна.

Пилип Баратинський

1ведуча:

Тяжке випробування випало на долю односельчан у роки війни з фашистськими загарбниками(1941-1945). Більше тисячі жителів було мобілізовано , 420 з них не повернулося до рідних домівок.

2 ведуча:

У жовтні 1941 року Манченко Микола Васильович організовує підпільну групу,до якої приєдналася молодь із Пашківки, Чорногородки, Яблунівки та ін..

У 1943 році створюється партизанський загін , в якому нараховувались 120 чоловік. Вони здійснювали напади на ворожі гарнізони, наносили збитки окупантам.

1 ведуча:

В середині жовтня 1943 року замучені гестапівцями і кинуті у колодязь по Чорногородському шляху підпільники Марія Соловей, Григорій Кузьменко, Фрося Дрозд, Арсен Степа та ряд інших, всього 24 чоловіки.

2 ведуча:

8 листопада 1943 року Бишів був звільнений від німецько-фашистських загарбників. Після війни в село повернулися ті, хто лишився живий. Припадали жінки до грудей чоловічих і заливались сльозами радості і горя.

1ведуча:

В 1945-1950 роках Бишівський район швидко відбудовувався. Колгосп очолив О.Ю.Бабиченко, потім – М.Ф.Солодовников, П.П.Шейко, пізніше – І.М.Калашнік.

2 ведуча:

Тепер наше село відоме знаменитими письменниками: Микола Якович Олійник, Борис Чалий. Серед художників села – Борис Бойко та Віктор Клименко. Катерина Григорівна Савченко нагороджена орденом «Мати-героїня», виростила і виховала десятьох дітей.

Вихователь:

- Наш Бишів має свої символи. Герб і прапор були створені вчителем історії Обухівським В.В. Художньо оформив герб села Клименко В.С..

Гімн створили жителі села. Музика – Кромбет Ю.М., слова – Мірошкіна Л.М.( Звучить гімн).

1 читець:

Бишеве мій милий, краю мій чудовий,

Чи є в світі ще така краса?

Весно наша рідна, в запахах бузкових,

В голубім серпанку дівчини коса.

2 читець:

Люди твої щирі, працею завзяті,

Сіють,орють, косять широкі лани.

І в коханні щирі хлопці та дівчата,

Пісні солов’їні слухають вони.

Вихователь:

- Тож пам’ятаймо історію рідного краю, шануймо його героїв та поважаймо славетних односельців! Любімо рідну Батьківщину, бо вона в нас одна, найкраща в світі! Любімо в радості і нещасті! І які б не були випробовування на її шляху історії – вірте, що ми їх здолаємо!

( Перегляд фільму про Бишів).